Облаштування території
 

У кожного початківця першим виникає питання про те, як спланувати ділянку і як раціонально розмістити на ній будівлі та зелені насадження. Загальний принцип полягає в тому, щоб найкраще місце виділити для бу­динку, а вже потім навколо нього розподілити площу поміж господарськими будів­лями, городом, плодовим садом і декоративними насадженнями.

 Як правило, житловий будинок розміщують у передній частині ділянки, приблизно на віддалі 5—8 м від входу на неї. За будинком відводять місце для підсобних господарських споруд: гаража, льоху, тощо. Подвір'я між ними і будинком краще заасфальтувати і рослинами не засад­жувати: тоді його легше підтримувати в чистоті.

Плодові дерева і кущі розміщують безпосередньо за будівлями. По­садки захищають приміщення від холодних північних вітрів взимку, а вліт­ку — від сонця.

Город краще виділити у найбільш віддаленій від будинку частині при­садибної ділянки, враховуючи при цьому її освітленість, якість грунтів та інші умови вирощування рослин.

Можливі й інші варіанти розміщення будівель та посадок на присадиб­ній ділянці. Однак, у всіх випадках декоративні насадження створюють у передній частині площі, прикрашаючи ними вхід та житловий будинок.

За видовим складом у таких посадках можуть бути різноманітні росли­ни. З дерев — сосни, ялини, модрини, берези, клени, липи. Зрозуміло, що їх може бути небагато, одиниці. Однак присутність дерев дуже прикрашає панораму, тому повністю відмовлятись від них небажано.

 Популярні у де­коративних посадках дерева і великі кущі, які не перевищують 6—8 м: туя, ялівець віргінський, тис, бузок, чубушник, сумах пухнастий.

 Низькорослі чагарники і багаторічні саджанці з гарними квітами висотою до 1 —1,5 м розміщують на передньому плані газону: ялівці козацькі, рододендрони, пі­вонії, форзиції, хеномелеси тощо.

Дерева і високі чагарники висаджують на задньому плані невеликими групами чи поодиноко. Можлива посадка дерев «букетом». Але віддаль між «букетами» не повинна бути меншою8 м,  інакше вони гублять позитивні експозиційні властивості.

Створюючи композиції із дерев та чагарників, ділянка має не тільки доглянутий та чудовий вигляд, але і своєрідність. Вони захищають від шуму та пилу, маскують непривабливі господарські споруди і місця та перетворюють територію у справжній райський куточок.

Найкращим зеленим фоном для присадибної ділянки є хвойні рослини. Круглий рік вони будуть приваблювати яскравою зеленню і декоративним вбранням (сріблясті, золотисті, блакитні, двохколірні).

 Представники хвойних порід (туя, сосна, ялиця, ялівець та інші) добре виглядають як в групових, так і у солітерних посадках. На фоні газону або високих листяних дерев ефектні групи низькорослих хвойних рослин (ялини, сосни, мікробіоти, криптомерії, кипарисовики, ялівці, тсуги та інші).

 Сьогодні широкий вибір низькорослих декоративних форм із різноколірним забарвленням, формою крон (конусоподібна, кулеподібна, поникла, звисаюча і т.д.) та різнорідною хвоєю, що відрізняються морозостійкістю, тіневитривалістю та здатністю до стрижки.

З туї західної та східної, ялини колючої та тиса ягідного формують чудні топіари та декоративні огорожі. Вічнозелені красуні є прикрасою для альпінаріїв і кам’яних гірок. Високі пірамідальні форми хвойних висаджують по периметру ділянки, на межах і поряд будинків. Маючи власний будинок хочеться у дворі в новорічні та різдвяні свята бачити прикрашену гірляндами голубу ялину, ялицю чи сосну.

Але не можна без уваги залишити листопадні рослини, багато з яких відзначаються особливою декоративністю листя та квітів, гілок та плодів. Асортимент їх великий, особливо чагарників.

 Дуже охоче висаджують їх на ділянках, враховуючи висоту, ширину та форму; колір листя та квітів; період цвітіння та визрівання плодів. Найчастіше висаджують яскравоквітучі рододендрони, азалії, магнолії, різні види троянд, керію, барбарис, чубушник, вейгелу, бузок, спірею, форзицію та інші.

Декоративні кущі прикрашають клумби, стіни будівель, виконують роль бордюрів, огорож, ефектно підкреслюють привабливий, доглянутий газон.

До вибору дерев необхідно підходити зважено. Поєднання яскраво квітучих чагарників з оригінальною формою і різнобарвним листям та вічнозелених рослин смарагдового, ніжно-зеленого, пурпурового, золотистого та сріблястого забарвлення вимагають  певного підходу, враховуючи  особливості.  Ці особливості, як правило, проявляються у формі крони, розмірі дерева та розмаїтті сезонного забарвлення. Наприклад, на невеликій ділянці чи газоні прекрасно виглядає одиноке дерево з колоновидною кроною; на більшій території можна посадити дерево з овальною або кулеподібною формою.  Конічні, пірамідальні та плакучі форми дерев не залишаться без уваги  у  будь-якому куточку саду.

Важливою обставиною при плануванні посадок дерев і чагарників є асиметрія. Чим природніше виглядають композиції рослин, тим більша їх декоративна цінність.

Рослини переднього плану — це найбільш яскраві та визначні види у колекції. Тому для цієї мети добре підходять строкаті та яскраво-квітучі форми, які створюють контраст із зеленим фоном насаджень і газонів. Для збереження пропорцій рослини переднього плану мають бути низькими і компактними.

 Тут же, у партері, влаштовують невеликі квітники. Малень­кий, площею 2—5 м2, але однотипний і яскравий квітничок — чудова при­краса для доглянутого зеленого газону.

Вздовж вулиці висаджують щільну і досить високу огорожу з граба, ялини чи аличі. Усі вони добре під­даються стрижці, а тому з них легко сформувати зелений живопліт потріб­ної висоти.

Можна оформити огорожу ліанами (витками та лазячими рослинами) : дівочим виноградом, плющем, хмелем, деревозгубником. Краще, коли огорожа металева. Тоді рослини розростаються рівномірно по всій висоті. Вздовж кам'яного плоту ліани заплітаються лише з освітленого боку, а плющ добре почуває себе в тінистих місцях.  

За живоплотом висаджують дерева,  які мовби «піднімають» висоту огорожі. Для цієї мети підходять катальпи, горіхи, айланти та інші види, які утворюють великі крони із своєрідною архітектонікою. Можна викорис­тати і шпилькові породи, бо навіть кілька таких дерев не лише добре укриють межу присадибної ділянки, але й прикрасять її.

Інші рослини (чагарники, трав'янисті багаторічники і однорічники) розміщують у внутрішній частині подвір'я: ближче до лінії дерев — високо­рослі, далі — низькорослі.

Розміщення рослин цілком залежить від уподобань садівника. Тут важливо «не перебрати», щоб надмірна строкатість і загущеність посадок не порушили пропорційність насадження.

Скільки ж місця необхідно для кожної з рослин?

 На це питання важко відповісти однозначно. Справа в тому, що з віком потреби рослин змінюють­ся.

 Молоді саджанці добре ростуть на порівняно невеликій площі, в се­редньому - 1 м2. Дорослому дереву для нормального розвитку необхідно значно більше — не менше 25 м2. У груповій посадці дерева можуть, що­правда, рости і у більшому ущільненні, однак і там треба розрахувати по 30—35 м2 на групу з трьох дерев,  чи 50—60 м2 на групу з шести-семи дерев.

Для розвитку чагарника ( куща), у залежності від розміру рослин, необхідно 1—4 м2 площі. Групова посадка кущів може бути більш щільною: 10 м2 достатньо для 25 низькорослих чи двох-трьох високих рослин. Трав'янисті види кущів обходяться меншою площею.

От і виходить, що на присадибній ділянці, де декоративним рослинам, припустимо, виділено 0,03—0,05 га, мож­на розмістити сотні трав'янистих, десятки чагарникових і лише одиниці дере­вовидних рослин.

Кажуть, на фронтоні давньогрецького храму Діоніса — бога рослин, пізніше виноградарства, були слова: «Якщо забудете залишити місце у городі для рослин,  вони знайдуть його самі». Але які це будуть рослини ?

Дуже добре підходять для озеленення подвір'їв дрібні чагар­никові і трав'янисті рослини. Їх можна розмістити у кам'янистих садках, аль­пійських гірках чи міксбордерах.

 Кам'янистий садок має довільну форму, але завжди в ньому поєднуються рослини і камені. Рослини висад­жують у ніші між каменями. Розміри ніш коливаються від 0,5 до 4—6 м2. Глибина шару грунту — 0,3—0,5 м. У кам'янистих садках поруч з дрібними успішно культивують і більші за розмірами рослини.

Якщо рослини зібрані на насипаній з грунту і каменів гірці, це аль­пінарій. Вміло розставлені кам'яні брили створюють дивовижний гірський пейзаж в мініатюрі. Рослини для альпійської гірки, як правило, підбирають спеціально з групи так званих альпійців — представників високогір'я.  Ці рослини відрізняються дрібними розмірами, яскравими і порівняно вели­кими квітками. Найчастіше на гірках культивують тирличі, гусимці, арніки, лаванди, а подеколи й едельвейси. Серед тісноти старих будівель альпіна­рії являють собою напрочуд дивні куточки живої природи, її незбагненну красу і поетичність.

Кілька слів про міксбордери. Це квітники, де різні за формою рослини складають довільний візерунок, наче пошитий з строкатих шматків матерії килимок. На невисоких терасах висаджують домінанти — найбільш високі і яскраві види рослин: кизильники, ялівці, самшити, юкки. Простір між ними займають куртинками низькорослих видів: молодилами, очитками, фіалками, гусимцями, роговиками тощо. Чим контрастніше виглядають окремі рослини міксбордеру, тим яскравішою і привабливішою буде вся композиція.

При цьому важливо врахувати не лише естетичний бік озеленен­ня, а й інші особливості рослин.

Чи знаєте ви, що у деяких людей окремі види рослин можуть викликати алергію? Її здатні викликати квітучі черемхи чи лілії, духмяне листя айлантів чи лаванди, пилок сосни чи навіть тополевий «пух».

Високі дерева і ліани здатні утримувати сирість, від якої страждають споруди і здоров'я людей. А нестача світла, яку викликають густі крони за вікнами? А затінення плодових дерев і городніх грядок? Отже, підхід до озе­ленення повинен бути поміркованим.

Як правило, починають із солітерів. При правильному розміщенні дерева є головним елементом дизайну ділянки, що створюють її неповторність і гармонію з іншими рослинами.

 Принцип типового поєднання рослин ґрунтується на їх природному взаємозв’язку. Не всі рослини можуть поряд рости. Засаджуючи ділянку краще підбирати дерева, кущі і трави, адаптовані до нашої місцевості, а екзотичні звести до мінімуму і забезпечити їм відповідний догляд.

Правильно підібрана група рослин виглядає природно та привабливо і не вимагає багато зусиль на підтримання життєдіяльності. Важливо врахувати, щоб не окремі фрагменти, а вся присадибна ділянка складала єдину гармонійно цілу композицію. Для цього, наприклад, газон або водойма повинні бути більшими,  ніж клумба чи квітник.

Підбираючи рослини, слід врахувати їх відповідність по висоті, кольору, запаху.

Описані прийоми розміщення декоративних рослин — це лише окремі приклади озеленення присадибних ділянок і дворів. Далі кожен може визначити для себе власний шлях у відповідності до своїх уподобань і мож­ливостей.
Ідеальним варіантом буде присадибна ділянка, на якій насадження будуть гармонійно поєднані не тільки між собою, але й відповідати стилю будівель, огорожі, садових форм і естетично вписуватись в навколишній пейзаж. 
 

?>